ВІТАЄМО З ДНЕМ ЗАПОРІЗЬКОГО КЛУБУ СЛУЖБОВОГО СОБАКІВНИЦТВА ТСО УКРАЇНИ!

Є місця, куди люди приходять за знаннями… Є місця, де здобувають професію… А є місця, де знаходять друзів на все життя, вчаться відповідальності, витримці, людяності та любові до тих, хто ніколи не зрадить. Саме таким місцем вже багато десятиліть є Запорізький клуб службового собаківництва Товариства сприяння обороні України. Сьогодні клуб відзначає своє свято. І це гарна нагода згадати тих, хто роками створював його історію, підтримував традиції та відкривав двері кожному, хто приходив із мрією стати справжнім кінологом. Особливе місце в цій історії займає керівник клубу Євген Васильович Михайлов — людина, чиє життя нерозривно пов'язане зі службовим собаківництвом. Полковник у відставці, багаторічний керівник кінологічної служби, суддя-експерт ТСО України, миротворець місії К-9 у Косово - він присвятив десятки років розвитку української кінології та підготовці фахівців. Але найбільше про людину говорять не звання, а її справи. Щовихідних на навчальному майданчику «Червона вода» чути знайомі команди, гавкіт собак і дитячий сміх. Саме тут багато років тому починається шлях сотень хлопців і дівчат. Вони приходять зовсім юними, тримаючи за повідець свого першого чотирилапого друга. Їх зустрічає усмішка Євгена Васильовича, добре слово, мудра порада і незмінне правило: «Головне — навчитися поважати собаку. Лише тоді він буде довіряти тобі». Саме так народжуються справжні кінологи. Запорізький клуб давно став значно більшим, ніж місце для дресирування собак. Це велика родина, яка живе спільними цінностями. Тут працюють секції загального курсу дресирування, захисної служби, службово-розшукового напрямку, школа патрульно-розшукових собак та секція «Юний кінолог». На спеціально обладнаному майданчику собаки долають смуги перешкод, навчаються слухняності, витримці та взаємодії зі своїми провідниками. За роки існування клуб виховав не одне покоління спортсменів, інструкторів і фахівців. Багато його вихованців сьогодні служать у Національній поліції, Державній прикордонній службі, Збройних Силах України та інших силових структурах. Та останні роки стали особливим випробуванням. Запоріжжя живе під постійними обстрілами. Сирени стали звичним фоном життя. Але навіть у цих умовах майданчик не спорожнів. Тут і сьогодні тривають заняття. Поруч із дітьми стоять ветерани війни. Дехто з них колись був вихованцем клубу, а сьогодні повернувся після бойових дій разом зі своїм чотирилапим другом. Вони знову переступають знайомий поріг, де їх пам'ятають, де не потрібно багато слів, де кожен розуміє біль іншого. Для когось це повернення додому. Для когось — новий початок. Собака не ставить запитань. Він просто сідає поруч. Саме тому кінологія сьогодні стала ще й засобом психологічної підтримки ветеранів, дітей та всіх, хто переживає наслідки війни. Особливо зворушує атмосфера, яка панує на майданчику. Тут святкують дні народження дітей і собак, разом п'ють чай, діляться досвідом, підтримують одне одного. Тут кожен новачок швидко стає частиною великої дружньої родини. Кажуть, що справжнього керівника визначають його учні. І коли сьогодні поруч із досвідченими інструкторами стоять уже дорослі люди, які колись самі були юними кінологами, стає зрозуміло — справа Євгена Михайлова живе. Бо справжній наставник не просто навчає командам. Він виховує характер, відповідальність і любов. У день свята хочеться подякувати всьому колективу Запорізького клубу службового собаківництва ТСО України за відданість своїй справі, за багаторічну працю, за незламність і віру в майбутнє. Нехай на майданчику завжди лунає дитячий сміх, упевнені команди інструкторів і радісний гавкіт чотирилапих вихованців. Зі святом, Запорізький клуб службового собаківництва Товариства сприяння обороні України! Зі святом, Євгене Васильовичу Михайлов! Нехай Ваша праця ще багато років надихає нові покоління кінологів.