4 лютого 2026
СПІВПРАЦЯ ДАЄ РЕЗУЛЬТАТ… Впродовж січня Знам’янська МО ТСО України тісно співпрацювала з відділом освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Знам’янської міської ради у напрямку військово-патріотичного виховання дітей та молоді. Володимир КОЛЕБІДЕНКО провів цикл занять: як стаціонарних, на базі Знам’янської МО, так і виїзних. Це, насамперед, практичні заняття з військової підготовки та ознайомлення із навчальними макетами і принципом дії різних видів вибухових пристроїв з учнями ліцею «Інтелект» та лекції з мінної безпеки, ознайомлення з правилами поведінки під час виявлення підозрілих предметів для здобувачів освіти ліцею «Інтелект» Знам’янської міської ради.

3 лютого 2026
НАВЧАННЯ, ЩО РЯТУЄ ЖИТТЯ… У спортивному ліцеї відбувся важливий практичний тренінг з домедичної допомоги, організований у межах співпраці з ГО ТСО України та ГО «Колесо» за підтримки депутата Запорізької обласної ради, голови обласної організації «Товариство сприяння обороні України» Оксани Бугайчук. В умовах воєнного стану в Україні питання швидкого та грамотного реагування на надзвичайні ситуації набуває особливої актуальності. Саме тому навчання було зосереджене на відпрацюванні чітких і ефективних алгоритмів порятунку життя до прибуття професійних медиків. Програма тренінгу мала виразну практичну спрямованість. Учасники опановували навички зупинки критичних кровотеч, проведення серцево-легеневої реанімації, оцінки стану постраждалого, забезпечення прохідності дихальних шляхів, фіксації переломів, а також дій у разі поранень та інших невідкладних станів. Особливу увагу тренери приділили роботі в умовах підвищеної небезпеки та стресу — реаліях, у яких сьогодні живе вся країна. Ліцеїсти не лише слухали теоретичні пояснення, а й активно відпрацьовували практичні навички на навчальних манекенах, моделювали реальні сценарії надзвичайних ситуацій, вчилися діяти швидко, злагоджено та відповідально. Кожен елемент — від накладання турнікета до реанімаційних заходів — відпрацьовувався до автоматизму. Тренінг став не лише корисним навчанням, а й важливим емоційним досвідом для учасників. Молодь усвідомила наскільки вирішальними можуть бути перші хвилини після травми та яку відповідальність несе кожен, хто готовий прийти на допомогу. Такі заходи формують не тільки практичні вміння, а й громадянську свідомість, відповідальність та культуру взаємопідтримки. Адже навички домедичної допомоги — це знання, які можуть врятувати життя близької людини чи зовсім незнайомого. Щиро дякуємо громадській організації «Колесо» за професіоналізм, змістовну роботу та створення безпечної й довірливої атмосфери під час навчання. Підтримка таких ініціатив — важливий внесок у безпеку наших дітей та майбутнє України!

29 січня 2026
29 СІЧНЯ – ДЕНЬ ПАМЯТІ ГЕРОЇВ КРУТ -Українська молодь, яка дня 28 січня 1918 року з піснями виїхала зі столиці України під станцію Крути, щоб там умирати, була першою молоддю світу, що одверто, беззастережно і рішуче стала до боротьби з північною навалою. Вона… падала під кулями ворога не тільки в ім'я оборони від більшовизму. Ідеалом цієї молоді була своя державність, своє суверенне життя, своя духовність. Улас Самчук Своїми думками щодо героїчних подій січня 1918 року поділився військовий журналіст, кореспондент пресцентру Товариства сприяння обороні України Сергій ЗЯТЬЄВ: - Події, що почалися навесні 2014-го на Донбасі, дуже нагадують ті, що відбувалися на теренах Української Народної Республіки у січні 1918 року. Як і тоді Українська держава муляє очі господарям Кремля. І якщо Росія часів Єльцина ще якось мирилася з її існуванням на політичній карті світу, то у його наступника терпіння вистачило лише до 2014 року: після загарбання Криму на українську землю зайшли батальйонно-тактичні групи російської армії. А в лютому 2022-го сталося широкомасштабне вторгнення, і ось вже чотири роки нашу землю плюндрують московити. Тож згадаємо січень 1918-го… Регулярні війська більшовицької росії під командуванням Антонова-Овсєєнка захоплюють Полтаву, Миргород, Лохвицю, Гребінку: шлях на Київ відкритий. А сили для захисту мізерні. Армія перебуває у стані, який відповідає вимогам IV-го Універсалу: «Розпустити армію зовсім, а потім замість постійної армії завести народну міліцію, щоб військо наше служило охороні робочого народу». У ситуації, що склалася, Центральна Рада могла розраховувати лише на національно-свідомих, патріотично налаштованих молодих українців. 11 січня газета «Нова Рада» опублікувала звернення «До українського студентства», закликавши юнаків записуватись до «Куреня Січових Стрільців». За кілька днів на його базі і сформувалася Студентська сотня, яка 25 січня вирушила під Крути. Нараховувала вона більш як 500 юнаків, маючи на озброєнні 16 кулеметів і одну… гармату. Більшість юнаків були погано екіпіровані, майже не вміли поводитися зі зброєю. Але, як згадував своїх бойових побратимів Аверкій Гончаренко: «Треба було лише глянути на їхні обличчя і побачити екзальтований вираз очей, щоб зрозуміти, що всякі резонні доводи безсилі змінити їхнє рішення йти на фронт і битися з ворогами Української держави». Ось як описує хід бою його учасник Ігор Лоський: «Командування юнаків передало по лаві відступати, але десь по дорозі наказ було переплутано, і студентська сотня почула, що треба наступати. В той час, коли праве крило розпочало відступ, ліве рушило вперед. Ті, що були на крайньому лівому крилі, відступили, минаючи станцію, вже зайняту ворогом, і щасливо дісталися до свого ешелону, який стояв за пару кілометрів від станції. Та ж частина, яка була ближче до залізничного тору, не знала, що станція вже зайнята, і була оточена. Кількох із студентів закололи багнетами, більшість потрапила в полон і була розстріляна. Загиблих і розстріляних захисників Крут росіяни заборонили ховати, залишивши їх спотворені катуванням тіла для залякування місцевого населення. Проте священник села Печі разом з жителями села поховали 17 полеглих юнаків на кладовищі села. В березні 1918 року, після звільнення Києва, тіла майже 30 героїв були перезахоронені на Аскольдовій горі в Києві. Бій під Крутами широко використовувався для патріотичного виховання в лавах УПА. У 1944-му одне із з'єднань отримало назву «Крути», майже всі навчально-виховні програми для повстанців містили розповіді про героїзм крутян. При цьому повстанці щороку, наприкінці січня, вшановували пам'ять полеглих під Крутами: в одному із директивних документів командування УПА наголошувалося, що «в дні 29 січня відсвяткувати величаво Свято Крут». Виконавцям доручалося «виробити у вояків святочний настрій, щоб вони глибоко замислились над значенням цих річниць та назавжди закріпили твердо у своїх серцях». В Україні відзначення бою під Крутами розпочалися лише напередодні проголошення її Незалежності. 29 січня 1991 року з ініціативи Народного руху України, Студентської спілки, інших національно-демократичних організацій в Крутах було встановлено березовий хрест та відбувся перший невеличкий громадський мітинг.

26 січня 2026
РОБОТА БУДЕ ПРОДОВЖЕНА!... Директор Центрального клубу собаківництва Товариства сприяння обороні України Ірина Федосенко поділилася з нами цікавою і важливою новиною: - У 2020 році, на замовлення Центрального клубу собаківництва ТСО України, фахівцями Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини разом з фахівцями Черкаського обласного клубу собаківництва ТСО України під керівництвом Наталії Кривоколінської, було видано монографію "КАНІСТЕРАПІЯ ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ НАПРЯМ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ". Робота в цьому напрямку продовжилася. Адже в наш, дуже складний час, підтримка в реабілітації населення України вкрай важлива. Тому практична робота з каністерапії в клубах собаківництва ТСО України активно розвивалася. Наприкінці 2025 року було видано спільну міжнародну монографію "КАНІСТЕРАПІЯ ЯК СУЧАСНИЙ НАПРЯМ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ВРАЗЛИВИХ КАТЕГОРІЙ ГРОМАДЯН: ЗАРУБІЖНИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІДИ". Монографія присвячена теоретичному та практичному обґрунтуванню каністерапії як інноваційного методу психосоціальної підтримки та реабілітації вразливих груп населення. Автори представили різні аспекти використання взаємодії з собакою в соціальній, психологічній та медичній практиці, розглянули історію становлення каністерапії в Україні та зарубіжний досвід, проаналізували ефективність її застосування у відновленні ментального здоров’я після травматичних подій, зокрема серед ветеранів бойових дій та членів їхніх сімей. Монографія підготовлена за результатами науково-дослідної теми «Соціально-психологічна реабілітація комбатантів з посттравматичним стресовим розладом методом каністерапії» (державний реєстраційний номер: 0125U001648), що розробляють науковці Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Ця монографія була розроблена групою авторів, науковців та практичних фахівців в галузях психології, психіатрії, соціальної роботи та кінології. В наукових дослідженнях взяли участь: - науковці Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини; - Петрушкевічуте Ауксе – доктор наук, професор Університету Вітовта Великого (Вільнюс, Республіка Литва); - Безлер Вероніка – директор Центру комплексної реабілітації для дітей та молоді з інвалідністю Оболонського району Києва та фахівці Центру комплексної реабілітації для дітей та молоді з інвалідністю Оболонського району столиці; - Дубінін Ігор – заслужений лікар України, лікар-психіатр, завідувач відділення Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ»» виконавчого органу Київської міської ради, Голова ГО "Реабілітаційні Сили України" та його колеги-фахівці; - Пономаренко Тетяна – аспірантка МАУП, менеджер медицини, психіатр вищої категорії, директор КНП «Бучанський консультативно-діагностичний центр» БМР; - Холіна Марина – магістр з психології (Національна академія внутрішніх справ), працівник «Київ Мілітарі Хаб» (Центр комплексної підтримки учасників бойових дій), Київ; - Федосенко Ірина, Федосенко Дарина, Подзубанова Валерія - фахівці Центрального клубу собаківництва ТСО України. Робота в напрямку підтримки та допомоги людям, які потребують соціально-психологічної реабілітації, обов'язково буде продовжена і надалі!

26 січня 2026
КАНАТОБОРЦІ ВІДКРИЛИ СПОРТИВНИЙ СЕЗОН На базі Зорянської гімназії, Чумаківської сільської громади, відбулися змагання, присвячені Дню Соборності України. Наймасовішими стали сутички з перетягування линви. Загалом змагалися 78 учасників, з них 32 - представниці прекрасної статі. Всі колективи, а їх було вісім, проявили найкращі свої якості і в підсумку були відзначені від Дніпровської районної організації Товариства сприяння обороні України в Дніпропетровській області дипломами, а лідери команд - грамотами. В'ячеслав Сорочан, голова ДР ВП ГО ТСОУ, зазначив, що саме канатоборці відкрили новий, 2026-го року, спортивний сезон. Найсильнішими стали чотирикласники з молодшої групи та восьмикласники зі старшої. Свої звитяги спортсмени присвятили нашим військовим Збройних Сил України.

23 січня 2026
ВІТАЄМО З НАГОРОДОЮ! З Федором Пронаком - учасником АТО/ООС, який після поранення бере активну участь в житті Хмельницької обласної організації ТСО України, ми познайомились на семінарі з національно-патріотичної та спортивної роботи, де він виступив з яскравою розповіддю про очолюваний ним військово-патріотичний клуб «Молодіжна козацька січ Ярмолинеччини». Під його патронатом відбуваються заняття зі слухачами навчальних закладів Товариства з тактичної підготовки, стрільби з пневматичної зброї, надання першої медичної допомоги в бойових умовах. У своєму виступі ветеран був по-військовому чітким і небагатослівним, акцентувавши увагу присутніх на тому, що вважає національно-патріотичну роботу з молоддю надзвичайно важливим напрямком. Про роботу клубу і його керівника ми досить детально розповідали свого часу нашим читачам зі шпальт «Вісника ТСО України» №3(50). Сьогодні ми отримали приємну звістку, що наказом Міністра оборони України від 30 грудня 2025 року за значний вклад в організацію та надання всебічної допомоги особовому складу військових частин і підрозділів Збройних Сил України, підтримання бойового духу захисників державного суверенітету та територіальної цілісності України, популяризацію та просування позитивного іміджу України в світі, активну волонтерську діяльність Федора Пронака нагороджено медаллю «За сприяння обороні України». Вітаємо нашого колегу Федора Анатолійовича з високою оцінкою його особистого внеску в справу обороноздатності нашої країни, бажаємо нових досягнень у вихованні покоління молодих патріотів України! Козацького Вам здоров'я, дорогий друже, та витримки! Перемога буде за нами!

22 січня 2026
АРТ-ТЕРАПІЯ - ПРОСТІР ТИШІ ТА ГАРМОНІЇ У місті, де повітряні тривоги тривають довше, ніж тиша, де темрява часто стає звичнішою за світло, а холод — постійним супутником буднів, народжується особливий простір. Простір тиші, тепла й внутрішньої гармонії. Простір арт-терапії. Запоріжжя сьогодні - це місто випробувань. Багатогодинні відключення світла й тепла, постійний стрес, звуки війни, які чують навіть діти. Саме тут, у надзвичайно тяжких умовах, ми продовжуємо проводити безкоштовні заняття з арт-терапії для дітей, які особливо цього потребують: для діток ВПО, для тих, чиє дитинство проходить крізь тривоги та невизначеність. Арт-терапія стає для них не просто заняттям, вона стає прихистком. На кілька годин зникає напруга, стихають страхи, а дитячі руки, занурені у фарби, глину чи папір, починають говорити замість слів. У цих роботах - біль і надія, переживання і мрії, але головне - життя. Разом із дітьми на заняття приходять батьки, бабусі. Вони заходять із втомленими обличчями, з важкими думками, з тягарем пережитого. І так зворушливо спостерігати, як поступово змінюється їхній погляд. Як у похмурих, виснажених очах з’являється світло. Як на кілька годин зникає втома, відступає стрес, і з’являється посмішка - щира, жива, така довгоочікувана. Ці зустрічі стали можливими завдяки співпраці волонтерів, Товариства сприяння обороні України та громадської організації «Світ очима дітей» під керівництвом Меренкової Вікторії. Це приклад справжнього партнерства, де кожен вкладає не лише ресурси, а й серце. Там, де об’єднуються небайдужі люди, народжується сила, здатна підтримувати навіть у найтемніші часи. У цьому просторі арт-терапії немає війни - є кольори. Немає сирен - є тиша. Немає страху - є дитячі мрії. І поки дитина малює, ліпить чи творить, вона знову відчуває себе дитиною. А дорослі поруч згадують, що навіть у найважчі часи життя триває. Саме з таких маленьких островів тепла й народжується велика надія. Надія на зцілення, на відновлення, на мир. І поки в Запоріжжі лунають тривоги, тут, у просторі арт-терапії, тихо звучить найважливіше - людяність.

21 січня 2026
З ДНЕМ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ! 22 січня 1919 року на Софійському майдані Києва була проголошена суверенна Українська Народна Республіка. Вона проіснувала усього кілька років, але ця подія засвідчила прагнення українців мати власну державу і бути господарями на своїй землі. Наш кореспондент Сергій ЗЯТЬЄВ підготував коротеньке історичне дослідження на цю тему. По закінченні Першої світової війни на руїнах Європи зявилася низка нових і незалежних держав. Україна, яка перебувала у складі російської імперії понад 260 років, не стала винятком. 23 червня 1917 року новостворена Українська Центральна Рада І-м своїм Універсалом проголосила автономію України у складі росії і закликала створювати українські органи влади на місцях. Але тимчасовий уряд, що прийшов у росії до влади після повалення царського режиму, домігся ряду поступок, які були зафіксовані 16 липня у ІІ Універсалі. Найголовніша з них - відкладення питання автономії до майбутніх Всеросійських Установчих зборів. Була впевненість, що учасники цих зборів задовольнять всі наші вимоги. Але стався жовтневий заколот, і до влади в росії прийшли більшовики. А вони й чути не хотіли про автономію. Більш того, були «розчаровані діями українських товаришів». Воно й зрозуміло: «молодші брати» не лише не підтримали захоплення влади насильницьким шляхом, а й засудили «старших братів». В Києві зрозуміли, що потрібно «щось робити». 20 листопада Михайло Грушевський оголосив ІІІ Універсал, у якому було сказано, що в ім'я творення ладу в нашій країні, в ім'я рятування всеї Росії однині Україна стає Українською Народною Республікою. Маючи силу і власть на рідній землі, ми тою силою й властю станемо на сторожі прав і революції не тільки нашої землі, але й всієї Росії. Історики досі сперечаються навколо ІІІ-го Універсалу. Одні вважають, що Центральна Рада виявилася підлабузником до московії, запевнивши її у своїй відданості, а інші дотримуються думки, що це був вимушений крок. Її прихильники кажуть, що Грушевський, який добре знав історію російської імперії і менталітет московітів, не хотів зайвий раз їх дратувати, знаючи, чим це може скінчитися. Сьогоднішні московські пропагандисти звинувачувають Центральну Раду і особисто Михайла Грушевського в… авторитаризмі, мовляв, трималися за владу, як п’яний за стовпа! Вони «забули», що Михайло Сергійович пропонував скликати Українські установчі збори і передати їм всю владу, скасував приватну власність на землю, проголосив свободу слова, зборів, скасувавши переслідування за вільнодумство. Це, як заявив Троцький, «було вже занадто». І більшовики сформували у Києві революційний комітет, який очолив Георгій Пятаков, відразу ж розпочавши підготовку до повстання. 22 грудня 1917 року більшовицька орда окупувала Харків, проголосивши створення «Української Народної Республіки у складі радянської росії»: починалося військове протистояння між Україною і московією. А 7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну, протягом тижня взявши під свій контроль майже все Лівобережжя і готуючись до наступу на Київ. При цьому активно готували робітничі повстання, одне з яких відбулося на київському заводі «Арсенал». Але його швидко придушили вірні УЦР війська. Українці зрозуміли: ні про яку автономію у складі московії не може бути й мови. 22 січня 1918 року IV-м Універсалом УЦР була проголошена незалежність УНР. Документ містив чотири головні положення: проголошував самостійность Української Народної Республіки, доручав уряду укласти мир з центральними державами, оголосити оборонну війну з більшовицькою Росією та декларував основи соціально-економічного будівництва в країні. УНР проіснувала як суверенна держава всього три роки. Її втопила в крові російсько-більшовицька влада, що виникла на руїнах російської імперії. Це сталося не тому, що ми були слабшими, гіршими за народи, які втримали свою незалежність, а тому, що саме українцям довелося зіткнутися з набагато більшим масштабом агресії з усіх боків і в цій боротьбі за незалежність у 1917-21 роках українців загинуло набагато більше, ніж у будь-якій іншій державі, що втримала свою незалежність. Впродовж наступних десятиліть в більшовицьких таборах і катівнях підуть з життя мільйони українців, а ще мільйони будуть виморені голодоморами. А коли у 1991-му ми здобудемо мирним шляхом таку омріяну волю, вона стане для московитів-мерзотників кісткою у горлі. І на 23-му році існування Україньскої держави вони підуть на нас війною, «визволяючи поневолений Крим і Донбас». Та цього їм видасться замало, і через вісім років на українські міста і села падатимуть тисячі ракет і снарядів, під якими гинитимуть і старі, і малі, а українські жінки захлинатимуться в сльозах, проводжаючи в останню путь синів, братів, чоловіків і коханих. Від подій, коли народжувалася УНР, нас відділяють більш як 100 років. Але те, що роблять на нашій землі сьогоднішні москалі, не те що відрізняється від того, що робили їхні погані прадіди. Вони діють ще більш цинічно, нахабно і жорстоко. Але на календарі не 1918-21 роки, а 2026-й. І той спротив, який вони зустріли у сьогоднішній Україні, навіть наснитись не міг їхнім попередникам…

21 січня 2026
ОБИРАЮТЬ ШЛЯХ ТВОРЦІВ! У Кіровоградській ОО ТСО України на повну потужність запрацював «Клуб масштабного моделювання»! Наші вихованці знають: справжній результат потребує терпіння. Вони можуть годинами виготовляти найдрібніші деталі, підбирати відтінки іржі чи наносити камуфляж аерографом. І знаєте що? Їм це неймовірно подобається! Поки хтось лише розглядає картинки в мережі, наші вихованці вже тримають у руках власноруч зібрані копії легендарної техніки. Наш гурток - це мікст інженерії, історії та мистецтва. Учні працюють з пластиком, смолою та металом, створюючи цілі світи: від реальної бронетехніки до фантазійних усесвітів. Дякуємо небайдужим за підтримку творчих дітей! Тепер наші моделі стануть ще реалістичнішими, а підготовка до виставок - ще інтенсивнішою. Пишаємося нашими вихованцями, які обирають шлях творців!

21 січня 2026
РАДІСТЬ — ЦЕ НАЙКРАЩІ ЛІКИ! Кажуть, що радість - це найкращі ліки… Команда Кіровоградської ОО ТСО України разом із нашим особливим «співробітником», пуделем Тедді, завітала в гості до КДМ «Зоряний» Управління молоді та спорту Кропивницької міської ради. Поки Тедді працював «терапевтом» і збирав дитячі обійми, ми вкотре переконалися: війна може змінити плани, але вона не повинна забирати дитинство. Бачити, як діти щиро сміються та бодай на годину забувають про тривоги - це найвища нагорода. Дякуємо за емоції! Пишаємося Подякою, отриманою від Управління молоді та спорту Кропивницької міської ради. Дякуємо керівнику закладу Аллі Баранник за запрошення та неймовірну відданість справі. Працюємо далі. Разом - заради дитячих посмішок!

19 січня 2026
«ЦЕ НЕ ЛЮДИ. ЦЕ ЯКІСЬ КІБОРГИ…» Так «охрестили» захисників Донецького аеропорту російські бойовики. День пам'яті «кіборгів», захисників Донецького аеропорту, відзначається в Україні щорічно 20 січня на честь героїчної 242-денної оборони, яка стала символом незламності українських воїнів. Раніше ця дата вшановувалася 16 січня, але була змінена спільним наказом Міністра оборони та Головнокомандувача ЗСУ. Оборона Донецького аеропорту розпочалася 25 травня 2014 року, коли ДАП став однією з найгарячіших точок в зоні АТО. У його захисті в різний час брали участь бійці 79-ї, 80-ї, 81-ї та 95-ї десантних бригад, 93-ї і 57-ї механізованих, 90-го аеромобільного і 74-го розвідувального батальйонів, батальйону «Дніпро-1» та добровольці Правого сектора. Бойовики змогли захопити аеропорт лише в січні 2015 року, коли, скориставшись перемир'ям для евакуації своїх убитих і поранених, замінували та підірвали будівлю, де розташовувалися захисники ДАПу. Бетонні перекриття і стеля впали, накривши собою героїв України. Багато поранених і контужених потрапили в полон. Кореспондент пресцентру Товариства Сергій Зятьєв поділився своїми спогадами про спілкування «по свіжих слідах» з безпосередніми учасниками оборони ДАП. Віталій Баранов, підполковник, повний лицар ордена Богдана Хмельницького, помер від серцевого нападу в зоні бойових дій у 2023 році: - В ті дні я виконував обов’язки начальника штабу окремого десантного підрозділу, бійці якого боронили цей аеропорт. Чи було важко і ризиковано це робити? Кожен виїзд на цей об’єкт хлопці називали квитком в один кінець. Будівлі самого аеропорту не були у більшості своїй міцними і надійно не захищали від ворожих куль, не кажучи вже про гранатомети чи артилерійсько-танкові снаряди, якими сепари та їхні російські посіпаки постійно накривали наших бійців. Але вони трималися понад 240 діб. Досі пам’ятаю і тих вояків, які на легких броньованих транспортерах проривалися в аеропорт, щоб евакуювати поранених і загиблих. На один такий транспортер набирали людей «під зав’язку». Навіть серед ночі, при майже нульовій видимості вони свідомо ризикували життями заради життів побратимів. Сергій Гуссіді, лейтенант 90-го батальйону, лицар ордену «За мужність», загинув влітку 2022 року у російсько-українській війні: - То були дні, наповнені драматизму і навіть відчаю. А як могло бути, коли по нас гатила артилерія, танки і цих обстрілів не витримували залізобетонні перекриття. А ми, люди, якось витримували їх. Я навіть не можу пояснити звичайною людською мовою. Сьогодні, коли інколи подумки поринаю у ті дні, мені здається, що нам тоді допомагав сам Господь Бог. Чи було страшно? Ще й як!... Хоча ворог прозвав нас кіборгами, але ми - звичайні люди, пересічні українські хлопці. Як трималися? Якщо говорити про морально-психологічний стан, то згадували дітей, дружин, батьків, хтось просив допомоги у Бога, а комусь надавали сил лють і бажання поститися за товариша… Сергій Лойко, у 2014-2015 роках журналіст американської газети «Лос-Анджелес таймс»: - Мені довелося побувати в багатьох «гарячих точках» світу, я бачив багатьох представників воюючих сторін і спілкувався з ними. Але я не бачив того, що побачив за чотири дні, проведених в Донецькому аеропорту. Я був не те що здивований, а шокований мужністю, одержимістю українських хлопців стояти до останнього. Зауважу, що більшість з них були не кадровими військовими, а вчорашніми робітниками, трактористами – цивільними людьми, які знали про війну зі старих радянських кінофільмів. За подіями що відбувалися в аеропорту можна знімати бойовики, які за гостротою сюжету не поступатимуться голлівудським. Впевнений, що з часом фільмотека про ДАП поповниться новими фільмами і на цих фільмах українська молодь вчитиметься любити рідну землю і ненавидіти її ворогів. Роман Смішний, голова Вінницької МО ТСОУ, кіборг: - Головним завданням наших вояків було утримати аеропорт. Якомога довше: здобувши його, бойовики мали б значно кращі умови ведення вогню як по нашим підрозділам, так і по населеним пунктам, які перебували під нашим контролем. Ми не ходили в атаки, не пробивали «коридори». Але й нам було гаряче: один з наших побратимів якось підрахував, що в деякі дні ворог накривав нас 200-300 снарядами, у тому числі і реактивними «градами», а також мінами. Але хлопці трималися. Щоранку я дивився у бінокль на термінали зруйнованого вщент аеропорту і, побачивши над ними наш прапор, радів як мала дитина. У ДАПі я провів усього кілька тижнів, але кожен день, кожна година і хвилина закарбувалися у моїй памяті на все життя. Як і обличчя тих, кого вже ніколи не побачу…

18 січня 2026
ПРАЦЮЄМО ЗАРАДИ МАЙБУТНЬОГО Підтримка дітей Запоріжжя в умовах війни Незважаючи на надзвичайно складну ситуацію в прифронтовому Запоріжжі, постійну нестачу електроенергії, перебої з теплопостачанням та щоденну небезпеку, громадські організації міста продовжують свою важливу місію – підтримку дітей та їхніх родин. Громадська організація «Світ очима дітей» продовжує роботу з родинами ВПО в рамках Меморандуму про співпрацю з Товариством сприяння обороні України, провела низку зустрічей, спрямованих на організацію арттерапії для дітей, які проживають у надзвичайно важких психологічних умовах. Адже Запоріжжя під постійними обстрілами… Для багатьох із них війна стала справжнім пеклом – зі звуками обстрілів, тривогою, страхом за рідних та невизначеністю завтрашнього дня. Арттерапевтичні заходи стали безпечним простором, де діти змогли через творчість висловити свої емоції, знизити рівень стресу та тривожності, відчути підтримку і турботу. Такі зустрічі важливі не лише для ментального здоров’я дитини, а й для всієї родини, адже психологічна стійкість дітей є основою стійкості громади загалом. Варто зазначити, що всі заняття з дітками проводяться безкоштовно. Спільні дії громадських організацій у співпраці з Товариством сприяння обороні України ще раз доводять: навіть у найтемніші часи ми знаходимо сили допомагати, підтримувати та боротися за майбутнє наших дітей. Ми працюємо далі. Ми не зупиняємося. Ми боремося за Перемогу України – заради дітей, заради родин, заради нашої держави!

18 січня 2026
РІК РОЗПОЧАВСЯ ЗІ ЗМАГАНЬ Новий рік для Запоріжжя розпочався з яскравої та знакової спортивної події - міських змагань зі стрілецького хортингу «Пневматичний пістолет ІІ рівня складності», які відбулися в рамках Меморандуму про співпрацю між Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України та спортивним напрямком «Стрілецький Хортинг» під керівництвом Сергія Єліна. У змаганнях взяли участь діти та молодь віком від восьми до 18 років. Попри морозну погоду, юні спортсмени зібралися з бойовим настроєм, адже справжній характер, витримка та прагнення до розвитку загартовуються не лише в комфортних умовах. Змагання проходили у вікових категоріях 8-13 років та 14-18 років. Підтримати учасників завітали поважні гості: керівник «Ветеран ПРО Запоріжжя» Михайло Пірог та директор обласної ДЮСШ «Спас», ветеран війни Олександр Грицай. Переможцями змагань у категорії 14-18 років стали Єгор Василенко, Денис Німовець та Андрій Страхов. У категорії 8-13 років призові місці розподілили Дмитро Пода, Софія Прихідько та Артем Супрун. Окремою Грамотою відзначено Валерію Краєвську за найкращу техніку виконання стрілецької вправи. Усі учасники отримали нагороди, Грамоти та журнали від Товариства сприяння обороні України.

12 січня 2026
МИ НАВЧАЄМО ТОДІ, КОЛИ СКЛАДНО! Сьогодні - про стійкість, відповідальність і роботу, яка не зупиняється навіть під час війни. Сніжана Грогуленко - голова Криворізької міської організації ТСО України в Дніпропетровській області отримала відзнаку "Серце віддаю дітям" за сприяння розвитку автошкіл ТСО України міста Кривий Ріг у воєнний час. А саме: Криворізька автомобільна школа ТСОУ - директор Гладишев В.К., СТК ТСОУ шахта «Першотравнева» - директор Грогуленко А.Ю. та КСТК ТСОУ - директор Онопченко О.І. Ми навчаємо тоді, коли складно. Працюємо тоді, коли багато хто зупинився. І продовжуємо формувати відповідальних водіїв, які впевнено почуваються за кермом. Ця відзнака - про довіру. А довіра - це найкраща рекомендація! Церемонія відбулася у музеї російсько-української війни, у місці, яке нагадує, якою ціною дається можливість жити, працювати й навчати. Криворізький музей російсько-української війни – це не просто зібрання артефактів, а справжня хроніка подій, що розпочалися з 2014 року і тривають донині. Кожен експонат, від особистих речей учасників АТО/ООС та фрагментів російської військової техніки до переможних прапорів наших захисників, що символізують незламну віру в Перемогу, є свідченням злочинів агресора та неймовірної мужності українських військових і цивільних громадян. Поруч - люди, які, кожен на своєму місці, розвивають місто, освіту та майбутнє. І ця нагорода не про статус. Вона про вибір продовжувати, коли складно, про віру у людей, про вклад у безпеку на дорогах і впевненість тих, хто сідає за кермо сьогодні. Окрема подяка Сапігі Віталію Олексійовичу, методисту навчально-методичного центру з професійно-технічної освіти Дніпропетровської області, та виконавчому директору Ради громадської спілки «Координаційна рада «Кривий Ріг – рідне місто» за змістовну інноваційну конференцію на тему «Праця, героїзм, подвиг, пам’ять – це Кривий Ріг» з нагоди 250 річчя міста Кривий Ріг. За сприяння втіленню соціально-освітніх громадських проєктів за напрямом «професійна адаптація», спрямованих на підтримку ветеранів ЗСУ, ВПО та інших пільгових категорій населення під час воєнного стану. Працюємо далі. Для людей. Для міста. Для майбутнього України! РАЗОМ ДО ПЕРЕМОГИ !

8 січня 2026
РОЗРОБИЛИ ЦІННІ РЕКОМЕНДАЦІЇ… Війна в Україні триває, і її технології не стоять на місці. Те, що вчора здавалося науковою фантастикою, сьогодні стає буденністю на полі бою. Тому взаємообмін професійними навичками між учасниками бойових дій, передача тактичного та бойового досвіду – необхідні умови порятунку життя як військових, так і цивільних. 6 січня у Знам’янській МО ТСО України відбулася зустріч по обміну досвідом з представниками Центру підготовки населення до національного спротиву Кіровоградської області: заступником директора Центру Владиславом ВОРОНОЮ, інструкторами Романом ЗАЛУЦЬКИМ та Віктором ХОРЕВИМ. Володимир КОЛЕБІДЕНКО провів практичне заняття з мінно-підривної справи, використовуючи навчальні зразки вибухових пристроїв та вибухонебезпечних предметів, зібрані у Знам’янській МО ТСО України. Особливу увагу Володимир Олександрович приділив безпеці під час виконання інженерних робіт та алгоритму дій в умовах загроз. Учасники зустрічі поділилися власними напрацюваннями, обговорили фахові питання та розробили цінні рекомендації для подальшого впровадження у навчальний процес Центру підготовки населення до національного спротиву.

4 січня 2026
ВІЧНАЯ ПАМ'ЯТЬ! З глибоким сумом сповіщаємо, що сьогодні вночі пішов із життя Сергій Анатолійович МАСЛОВ. В перший день прийдешнього року ми вітали його з 65-ю річницею від дня народження. З усіх куточків України надходили до пресцентру Товариства вітання та здравиці на честь видатного спортсмена і напрочуд товариської Людини. Ми знали, якими нелегкими були для нього останні роки життя і всіляко намагалися підтримати його. До останнього дня він мужньо противився невиліковній хворобі. Близькі до нього люди знали, що Сергій не вірить в чудо, але він всіляко намагався вести активне життя. Він з юнацькою захопленістю по крупинках збирав інформацію про розвиток улюблених видів спорту, яким присвятив значну частку свого життя – картинг і мотоспорт. Він мав заповітну мрію – увічнити історію технічних видів спорту нашого Товариства, зробити її доступною для прийдешніх поколінь молодих спортсменів. Жорстока смерть не дозволила нашому другові і товаришу реалізувати його мрію. Але світлий образ Сергія МАСЛОВА назавжди залишиться в серцях всіх, хто його близько знав: рідних і близьких, спортсменів, колег по роботі. Висловлюємо щирі співчуття всім, кому близька була по духу ця ЛЮДИНА. Вічная Тобі пам'ять і земля пухом, дорогий наш друже Сергію!

31 грудня 2025
ОЧІ СВІТИЛИСЬ, ОПЛЕСКИ НЕ ПРИПИНЯЛИСЬ… Чергову оптимістичну звісточку отримали ми напередодні Нового Року від директора Черкаського обласного клубу службового собаківництва ТСО України Наталії КРИВОКОЛІНСЬКОЇ: - Вже стало доброю традицією нашого клубу на Новорічні свята обов’язково робити костюмовані шоу з нашими собаками-помічниками і вітати дітлахів з Новим роком. Ми вже провели п’ять таких карнавалів з особливими дітками. А на завершення їздили привітати малюків з Черкаського клінічного онкологічного центру. Радість від зустрічі з нашими пухнастими "артистами" була і у малюків, і у дорослих. Посмішки відчувались навіть через маски на обличчях. Очі світились, оплески за виступи не припинялись. І, звісно, подарунки від казкових персонажів за розказаний віршик, або пісеньку. Щоб підтримати виконавців, які трохи соромились, співали хором матусі та ми теж! Здоров’я бажаємо всім та скорішого одужання! Слава нашим ЗСУ та вдячність за те, що ми можемо займатися улюбленою справою! Разом до ПЕРЕМОГИ!

30 грудня 2025
НАГОРОДИ ОТРИМАЛИ ДОСТОЙНІ 19 грудня у Львівській обласній організації ТСО України відбулося чергове засідання Ради Правління. До участі в роботі були запрошені голови Відокремлених підрозділів районного рівня та керівники навчальних закладів. Перед початком роботи присутні вшанували хвилиною мовчання загиблих у війні воїнів - захисників України. Голова обласної організації Василь Хамула вручив Подяки від т.в.о. начальника 17 Центру спеціального призначення підполковника Івана Костишака т.в.о. начальника Львівського АСК ТСО України Катерині Камінській за відданість, патріотизм та сумлінне виконання громадського обов’язку. Рада Правління затвердила на 2026 рік: Перспективний план діяльності обласної організації, фінансовий план, план підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів робітничих професій, а також план фінансової участі у спортивних заходах зі спортивно-технічних та прикладних видів спорту. Члени виборного керівного органу обговорили підсумки роботи організації за дев’ять місяців 2025 року та прийняли відповідні рішення щодо покращення роботи. Про підсумки фінансово-господарської діяльності слухали заступника голови з ФЕР - головного бухгалтера Богдану Загайко, а про підсумки роботи ВПРР, навчальних закладів з підготовки кадрів робітничих професій звітував помічник голови Валерій Лозицький. Також акцентували увагу керівників автомобільних шкіл та спортивно-технічних клубів щодо готовності навчальних закладів до роботи в осінньо-зимовий період під час можливих блекаутів. Василь Хамула вручив посвідчення «Ветеран ТСО України» та нагородив Почесними грамотами від імені начальника 184 Навчального центру бригадного генерала Григорія Дем’янчика директора Стрийського СТК ТСО України Валентина Стефаніва, т.в.о. директора Львівської АШ ТСО України Ярину Гій за надання волонтерської допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України. По закінченню роботи він привітав учасників засідання з прийдешніми святами, Різдвом Христовим та Новим Роком, побажав всім присутнім міцного здоров’я, більших прибутків і на майбутнє бути не переможеними у виконанні статутних завдань Товариства. Слава Україні! Героям Слава!

30 грудня 2025
СВІТЛО СЕРЕД ГУРКОТУ Або як Запоріжжя завершує 2025 рік з вірою та дитячими усмішками. Рік 2025-й для Запоріжжя був непростим. Місто жило й працювало під постійний гуркіт обстрілів, під звуки тривог, що стали болісною частиною щоденної реальності. Та навіть у цих умовах Запоріжжя не втратило головного - здатності дарувати тепло, турботу й надію тим, хто цього потребує найбільше. Понад сто благодійних заходів для дітей - це не просто цифра. Це сотні історій маленьких сердець, які пережили вимушене переселення, втрату дому, страх і невпевненість у завтрашньому дні. Це діти з родин внутрішньо переміщених осіб, малозабезпечених сімей: діти, які засинають і прокидаються під звуки війни. Саме для них так важливі психологічне розвантаження, реабілітація, відчуття безпеки й радості. Під керівництвом Меренкової Вікторії, завдяки злагодженій співпраці громадської організації «Світ очима дітей», ГО «Птах» та Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України, протягом року проводилися заходи з арттерапії, творчі заняття, святкові події з аніматорами, щирим сміхом і солодкими подарунками. У ці миті діти знову дозволяли собі бути просто дітьми: мріяти, малювати, сміятися й вірити в диво. Особливим і символічним стало завершення року для юних кінологів Запорізького клубу собаківництва ТСО України, яким керує Євген Михайлов. На свіжому повітрі, поруч зі своїми вірними чотирилапими вихованцями вони провели святкове тренування як знак незламності, любові до життя та майбутнього. Це був не просто захід, а тихе нагадування: навіть у найтемніші часи ми продовжуємо виховувати, навчати й будувати завтрашній день! 2025 рік завершується не лише болем, а й великим світлом людяності. Світлом спільної праці, волонтерства, небайдужості та віри в Перемогу. Працюємо разом далі! Веселих свят! Україна понад усе!

30 грудня 2025
ВІТАЛЬНЕ СЛОВО НАШОГО АКТИВІСТА Вже традиційно надаємо слово для привітання нашому найактивнішому дописувачу Сергію САВОСТЬЯНОВУ: - Шановні працівники, ветерани ТСО України! Прийміть найщиріші вітання з Новим 2026 Роком! Минулий рік був особливим. Ми сміливо зустріли нові виклики сучасності та відшукали нові шляхи вирішення поставлених завдань, навчились впроваджувати нові підходи в національно-патріотичному вихованні, підготовці кадрів робітничих професій. Ми успішно подолали всі складнощі та вистояли попри всі перешкоди, продовжуючи розвиватись та вдосконалюватись. Отриманий досвід буде й надалі підсвічувати нам стежку, роблячи кожний наступний крок впевненішим. Тож, попри складнощі 2025-го року, згадайте ті позитивні моменти, за які варто подякувати долі та зустріньте Новий Рік з гарним настроєм та серцем, відкритим до всього нового і доброго. Впевнений, що наступний рік принесе кожному з вас, успіх, щастя, здоров’я, здійснення мрій та довгоочікувану Перемогу! А також стане роком добрих змін, нових можливостей, досягнень та росту. Нехай у новому році запанують мир та спокій в нашій країні, а усі негаразди залишаться у минулому!