Версія для друку 23 серпня 2024

23 СЕРПНЯ – ДЕНЬ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА УКРАЇНИ

3 серпня 2004 року Президент України підписав Указ «Про День Державного Прапора України», яким «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України» в Україні встановлено нове свято - День Державного Прапора України, який щороку відзначається 23 серпня.

«Під синьо-жовтими прапорами зібралася сила силенна народу…»

Державний Прапор, який поєднав синьо-жовті кольори, є одним з головних символів України. Вперше він замайорів у червні 1848 року на міській ратуші Львова. Відтоді полотнища в національних кольорах почали використовувати під час Шевченківських та інших свят у Галичині, Буковині та Закарпатті. 25 березня 1917 року під синьо-жовтими прапорами відбулася 25-тисячна маніфестація солдатів-українців і студентської молоді в Петрограді, а за кілька днів і кияни йшли окремою колоною під національними прапорами київськими вулицями. Сучасник згадував:

-Зібралася  сила силенна людей. І не лише киян, а й представників інших українських міст, було чимало священників, молоді, робітників. 31 березня учасники Українських зборів у Чернігові встановили український прапор і виконали «Ще не вмерла Україна».

 Незабаром  Центральна Раді ініціювала більш як стотисячну маніфестацію. Люди прийшли з портретами Тараса Шевченка й у вишиванках. Тисячі солдат-українців київського гарнізону несли синьо-жовті знамена з написами: «Вільна Україна», «Вічна пам’ять борцям за волю». В багатьох містах відбулися подібні заходи під синьо-жовтими прапорами. Влітку 1917-го під цим прапором вирушав на фронт перший український підрозділ - полк імені гетьмана Богдана Хмельницького. Тоді ж за ініціативи Івана Прокоповича флагманський корабель «Георгій Побідоносець» подав сигнал про підняття стяга над українським Чорноморським флотом.

«Немає самостійної України і прапора теж немає…»

Після окупації України російськими більшовиками за синьо-жовтий карали.  Проте були спроби підняти його. 1 травня 1966 року над будинком Київського інституту народного господарства замість червоного прапора зранку височів синьо-жовтий. Сміливці, які це зробили, планували викликати неабиякий резонанс. Прапор мали побачити студенти і працівники заводу «Більшовик», які зранку повинні були збиратися на першотравневу демонстрацію.  Ось витяг зі спецдонесення КДБ до ЦК КПУ:

-1 травня о 7:00 ранку на даху Київського інституту народного господарства виявлено прапор українських буржуазних націоналістів. Оглядом місця події встановлено, що вивішений напередодні червоний прапор був кимось знятий і розірваний, а замість нього прикріплений націоналістичний прапор. Останній виготовлено з матеріалу блакитного і помаранчевого кольорів, розміром 86х60 см; в центрі пришитий тризуб, вирізаний з тканини чорного кольору; в правому нижньому кутку напис від руки друкованими літерами: «Ще не вмерла Україна - ще її не вбито!». Вжито заходів щодо розшуку злочинців.

Через дев'ять місяців вони були знайдені і засуджені до двох-трьох років таборів суворого режиму. В іншому донесенні чекістів, датованому  31 жовтня 1966 року, йдеться про те, що «зафіксовано  вивішування націоналістичного прапора на дроті в селі Гошів Долинського району Івано-Франківської області. А на землі, під прапором, сміливці  залишили ще й примірник брошури референта пропаганди ОУН Петра Федуна  «Хто такі бандерівці і за що вони борються». 9 січня 1984 року голова КДБ УРСР С. Муха повідомляв, що «у селі Давидів Пустомитівського району Львівської області над вхідними дверима поштового відділення виявлено прикріплений  до стіни жовто-блакитний прапор розміром 40х41 см із зображенням тризуба». За словами директора архіву СБУ Андрія Когута, «національний прапор під більшовицькою окупацією вивішували не тільки на заході, але й у Києві та на сході України. Синьо-жовтий прапор був символом, який об'єднав борців із режимом по всій країні, і документи КДБ це яскраво ілюструють,

4 вересня 1991 року, вже після проголошення Незалежності України, національний синьо-жовтий прапор було піднято над будівлею Парламенту, а 28 січня 1992 року Державний Прапор України був затверджений Верховною Радою України.

«Тризуб нагадує нацистську свастику…»

Державний Прапор України є символом існування Української держави,  символізує незборимість нашої нації, її прагнення бути вільною. Тому для московитів та запроданців, які їм прислуговують, цей Прапор завжди був як кістка в горлі. Коли у 2014 році почала  піднімати голови місцева нечисть, то насамперед свій шабаш починали зі зняття Державних Прапорів. Тих, хто їх знову вивішував чи намагався перешкодити, катували і вбивали. У Горлівці вони викрали  депутата міської ради Володимира Рибака, який спробував  скинути сепарську ганчірку і повернути український прапор. За два дні його тіло було знайдено місцевими рибалками в річці з ознаками тортур. Захищаючи український прапор, віддав своє життя і  школяр із Краматорська Степан Чубенко. Звірі у військових одностроях, захопивши населені пункти, насамперед знімають українські прапори і вивішують свої триколорні ганчірки. В сьогоднішній росії кремлівські пропагандони називають це денацифікацією, мовляв, синьо-жотий стяг нагадує фашистський, а тризуб, як заявив один московит, до речі, уродженець Хмельниччини, «дуже схожий на  нацистську свастику».

Сьогодні, коли українці вкотре зі зброєю в руках боронять свою землю, віддають життя за право мати власну державу, наш Прапор є символом мужності і нескореності мільйонів українців, їхньої готовності до останнього набою захищати свою молоду країну.

Щиро вітаємо членів Товариства сприяння обороні України, всіх патріотів рідної землі з Днем Державного прапора України! Зичимо усім нам настання Перемоги над російськими окупантами і вигнання їх з нашої землі, міцного здоров'я і трудових звершень. Слава Україні!