АВТОПРОБІГ ОБОРОНЦІВ ЖИТОМИРЩИНИ

12 липня 2018 року напередодні 75-ї річниці Копищанської трагедії було організовано автопробіг в с. Копище Олевського району з метою вшанування пам’яті невинно розстріляних та живцем спалених жителів села.

В автопробігу взяли участь оборонці Ємільчинської, Овруцької, Олевської районних організацій, Новоград-Волинської РМО та Коростенського технічного коледжу ТСОУ, ветерани ВВВ, учнівська та студентська молодь, представники органів влади,  ЗМІ, військовослужбовці прикордонної застави у с. Копище, мешканці села, повідомляє Олександр Дячук.

В рамках заходу вшанування пам’яті жертв Копищанської трагедії відбулася історична реконструкція тих подій. Усі присутні мали змогу на мить перенестися у минулі воєнні роки і згадати про незмірний подвиг воїнів-захисників, про скалічені людські долі, які вражають своєю правдивістю, та про неоцінений внесок партизанів у розгром німецько-фашистських загарбників. Продемонстрували цю реконструкцію учасники запрошеного воєнно-патріотичного клубу «Червона зірка»

В с. Копище був проведений мітинг - реквієм по вшануванню пам’яті 2887 мирних жителів, в тому числі 1347 дітей віком до 12 років, які були розстріляні та спалені живцем у ході каральної операції гітлерівців.

Відкрив мітинг–реквієм сільський голова Михалець Михайло Васильович.

Відбулося покладання квітів до пам’ятного знаку жертвам трагедії. Усі бажаючі мали змогу відвідати музей історії села Копище.

У своїх промовах виступаючі відмічали, що у північних районах Житомирщини, завдяки великим лісовим масивам і майже непрохідним болотам, складалися сприятливі можливості для розгортання партизанського руху в роки Великої Вітчизняної війни.

Лише два партизанських з’єднання - О. Сабурова та С. Малікова, що діяли головним чином саме на Житомирському Поліссі, знищили тоді майже 53 тисячі фашистських солдатів та офіцерів, «висадили в повітря» 63 залізничних мости і 750 ворожих ешелонів. Маневруючи по лісах, партизани були практично невидимі і невразливі, били фашистів із несподіваних засад, переслідували їх по всій території.

На Житомирщині сіл, спалених, чи частково спалених за опір німецько-фашистським окупантам, - сто шістдесят три. Копище - одна з найбільших ран не тільки Поліського краю, але й всієї України.

Тихої передранкової пори 13 липня 1943 року о 3 годині 15 хвилин почалася трагедія села Копище. Німці зганяли людей у хати, сараї та клуні, забивали двері дошками, обливали бензином і підпалювали. Фашистські нелюди жбурляли у вогонь діток,  матері кидалися за ними вслід, старі немічні люди молили змилуватися, не позбавляти життя. Та пощади чекати було даремно. Того дня загинуло 2887 мирних селян, з них – 1347 дітей до 12 років.

Тому ніколи не будуть в’янути живі квіти біля пам’ятника спаленим і розстріляним жителям села Копище.